МІСЯЧНИЙ КАЛЕНДАР ДРЕВЛЯН. Велична Троїця

Земля Древлян не була ні дикою, ні відсталою. Вона мала високі добутки Старих культур, серед них древній Місячний Календар.

Місяць займає особливе місце у віруваннях Предків, праслов’ян і слов’ян Землі Дерев. Назва Місяця—Колєта, Калита, Василлє, Василля, широко вживані і знані донині в Старих Селах, були добре відомі на Древлянах за тисячу літ до Р.Х. як Свято Колети-Калити, народжуваного Молодого Місяця, він же Василлє, Василля-Новоріччя по Місячному Календарю. Колету знають у Чигирях під Коростенем. Василлє відоме в Жереві під Народичами. Два приклади, вибрані для зразка. Можна навести десятки подібних свідчень.
Древній Місячний Календар існував і існує у нашому Святому Народі донині. Місяць виступає як календарна основа посіву-садіння, народжуваності і змирання людини, як Бог-Віщун смерті, гадання під Новий Старий рік у Бехах. По Місяцю у Бехах гадали, які покоління змиратимуть наступаючого року. Сонце знаменувало Родини Світу, Місяць — Смертини Людського Роду. Сонце—Здоров ’я і Сила, Місяць — Слабість і Згасання Життя. Вони урівноважували одне одного — Родини Світу Людей, Смертини Люду Земного. Бехівське загадування, гадання на Місяць свідчило про смертини старих чи молодих Поколінь у наступаючому Новоріччі. Місяць повитий печаль-тугою у святах і обрядах старих українців. Він заглядає в очі мертвим, втілює Мертвий Світ Предків, чарує печаллю і самотою людського віку.

Три Високі Свята Зимні. Велична Троїця. 

Перше — Родини Сонця — Рожество. Друге — Родини Місяця. Третє — Космічне Свячення, Оновлення Вод. Зване як Водо-Хреща — свячення Водою. Звичай в Селах на Водо-Хреща купатись у Купелі. На Водо-Хрещах у наших Старих Селах по Звичаю один з Чоловіків мав викупатись після святкової Служби Божої, коли всі вже розходяться, прийняти Свячення Водою. Завершення Обряду Чищення Водою. Така людина мала роздягтися і скупнутися у крижаній воді. Без цього не було справжнього Водо-Хреща.

Не всі Села знають обряд Купелі, многії риси Звичаю настільки стерлись, що навіть старші урбанізовані Покоління смутно уявляють справжній Обряд Водо-Хреща, пов’язаний з прадавнім до церковним Обрядом-Звичаєм Купелі-Оновлення. Людина поринає в глибинні Води Землі-Матері, відновлюючись, народжуючись щороку по числу літ земного Круга-Житгя. Обряд відомий автору матеріалу по В’язовці під Народичами. Підтверджений мудрими дідами старих сіл.

Згадаймо численні приказки, прислів’я, пісні, казки, оповіді про Ясен Місяць, Місяць Ясний, Місяць Серп, Молодик, Щербатий Місяць, підповний Місяць, Повний Місяць, Рогатий Місяць, Місяць Василь, Василіє... Ні один народ Європи не зберіг такого Священного почуття до Ясен-Місяця, як Русь-Україна. Переказ про Братів, що колють один другого Вилами на Місяці. “Колють” — то древня Колєта, збережена у мові Старих Древлян донині. “Колють Кабана” під трійні Свята Старого Світу, названі нами. Колєта видозмінилась у безкровну Калиту, яку вже не колють, а кусають, їдять жертовне печиво, Коржа.

 Русь-Слов’яни виступають на початку Тисячоліття як нащадки древніх Племен Старого Світу, Місяце-Сонце поклонників. Свято Колєти-Калити пов’язане з Молодим Місяцем. “Місяць-Жених, Наречена Сонце!” — твердить О. Знойко. На нашу думку, Свято Калити якраз і було святкуванням Місяця-Молодого, Молодого Місяця, бо донині в Весільному Обряді наших старих сіл хлопець-наречений іменується Молодим, тобто Місяцем.

Дівчина іменується Молодою, Нареченою Місяця, вона уособлює Сонце. У Весіллях нашого Краю Молодий та Молода — одруження Місяця-Сонця.

Знойко твердить про збережений Обряд Місяця- Сонця України-Руси. В наших Селах Обряд Калити- Місяця традиційний, як і на Чернігівщині Олександра Знойка. В селах нашого Краю твердять літні жінки:

“Дівчата зносили з дому муку, сало, м’ясо, готували святкову Вечерю, пекли Коржа, варили вареники- місяці. Хлопці приносили горілку.” Але спочатку проводили Свято Коржа-Калити. Великий Корж, розрахований на число хлопців і дівчат, випікався дівчатами, які творили священнодійство, надіючись остаточно причарувати кожна свого хлопця. Калиту- Корж пекли не вдома, а іменно в хаті на Вечорницях, приносили воду, трохи сушених чорниць, які замішувались у тісто. Випікання Коржа було пов’язане з великими клопотами дівчат — чи добре спечеться Калита, чи буде смачною, щоб потім не сміялися над ними усім селом. То був суворий Звичай. Калита мала вдатися на славу. Магія Старого Свята донині живе в моїй душі. Корж був гарний, золотистий, пропечений, хрусткий, а підчеплений на сволоку хати викликав загальне хвилювання — Святість Обряду входила у Хату. Всяк загадував своє, дівчата на Хлопців, чи не кине, чи візьме замуж, Хлопці на дівчат, чи буде дівка вірною, судженою Долею. Як Свято Калита добре пройде, то Доля прихильна до Молодих місяцелюбів-колєтичів. Місяць покровитель закоханих. Калиту підвішували коло Печі. Хлопці ставали півколом — Місяцем. По черзі кожен “їхав” на Коцюбі до Місяця-Коржа. Мав підскакнути і зубами відкусити Калиту, щоб Місяць став Молодиком, Молод-Місяцем, Женихом. Дівчина з щіткою-мазницею мазала хлопця-невдаху за промах сажею з Печі. Вечірній Обряд успадкований від древніх місяцепоклонників.

Бехи. Текст замовляння-заклинання, 

пов’язаний з Добою Старого Трипілля. Збережений Місячний культ Предків. Бехи — островина збереженої древності з часів Трипілля. Мова, звичаї, побут, антропологічні особливості представників самобутного Роду, матріархат в пережиткових формах, килимове і рушникове самобутнє ткацтво, найтонше полотно, вишивка неповторна, спів чарівний, гарні обличчя південного типу свідчать про унікальну громаду збереженого етносу.

Запис на прохання Знойка О. П. заговору-заклинання до Місяця Василя:
1. Місяцю Святий Василю! Ти на тому Світі бував?”
Бував!”
Мертвих бачив?”
Бачив!”
Чи болить їм всередині?”
Ні!”
То нехай не болить і мені.”

2. Місяць Василь! Я до Тебе прийшла!
Не співати, не танцювати! А Святую Росу брати!
Лице своє вмивати, червону зорю зустрічати,
А хлопців до себе привертати!

3. Є у мене дві Зорі, то дві ріднії сестри!
Одна Зоря Принада, а друга Зоря Припека!
Стану я чаровати, до Місяця Василя промовляти:
Ти, Місяцю Василь, зведи моїх Сестер!
А мого Милого Принадою принадь!
А Припекою припечи, до мого Серця пригорни
Та й навіки нас докупи зведи!”

4. Ой вода, водяниця, ти живая крем'яниця!
Ти омиваєш каміння, проміння —
Омий і душу мою, врятуй всю мою сім’ю!”

На Древнє Вечірнє Свято Калити з 13 на 14 грудня, що мало тисячолітні корені, Церквою було “накладено” Свято Андрія, яке ніякого відношення до Калити не має. У Бехах свідчать: “На Андрія Коржа хватали хлопці зубами. Один парубок з мазницею. Гурт хлопців — півколом. Кожен по черзі “їде” на кочерзі, приказуючи: “А я буду Коржа кусать!” Хлопець з мазницею: “А я буду по зубах чесать!” Приготувавшись кусати, парубок каже: “А я кусну!” Мазяр: “А я кресну!” Це буває вечором 13 грудня на Андрія. /Никончук Микола Савич/.

Колета-Калита Свято Молодого Місяця. Повний Місяць, Круглий Корж хлопці надкушують, творячи Серп-Молодий Місяць.

Калита-Василлє — наймення Місяця. Старий Новий Рік нашої землі називався Святеє Василіє, тобто Святий Місяць. Донині кажемо — Місяць Року. Місяць виступає як Календар-Основа. Маємо Місячний Календар. Свято Василіє, Новоріччя, знали в Жереві Народиччини.

Магія священних символів Свята Різдва

Рушник-Божниця села Дідковичі.
Крижі-календарі, числовий код 13-14.
Великий Червоний Криж. Стріли-Перун-Громовик.

“Уранці на Василіє посіваємо.” Старовойт 3.В. твердила: «Калиту пекли дівчата на “вечорках” у баби Катерини. Калиту-Корж на держаку вилошника піднімає під стелю хлопець, званий по Обряду Калитинським.

Вершник-добувач Коржа-Місяця їде на Коцюбі, по Обряду він Коцюбинський. Дівчата, крім загального великого Коржа, який ділили, розламуючи на всіх присутніх, пекли кожна своєму хлопцю Коржа додому. Гарного Коржа, прикрашеного паперовими квітками».

Оповідач Бехів Никончук М. С. твердив, що Святеє Василлє відмічають з 13 на 14 січня по новому стилю, на Багату Кутю. Василлє-Старий Новий рік. Місячний Новий Рік. Місячний Календар древніх культур.

У Путиловичах Лугинів оповідали: “Бачила малою, як дівки та хлопці Калиту справляли. Корж-Калита великий, як верх відра, з діркою посередині. Прив’язують Калиту до сволока. Хлопець їде, скаче на коцюбі, зупиняється. Підскакує, сидячи на коцюбі, кусає Коржа.

Дівчата смішать подорожника. Засміється — мазали хлопця сажею з печі. Наколотять сажі з водою, ждуть з щіткою кожного “вершника.” Хлопець “їздив” по кругу, скакав до Коржа, скільки хотів. За кожен промах у кусанні, а Корж крутиться на нитці, мазнуть дівки хлопця по лицю. Так вимажуть, що чорний увесь лицем, як “лекачка“. А сміху скільки було. Хочеш, не хочеш — хлопець має добувати Коржа. За першим хлопцем другий скаче, і йому не краще. Мажуть по лицю. Дівок було з пять. Стільки ж хлопців. У кожної — свій хлопець.

“Обмажуть, як Мару.”

“Викрадення рушника” у Бехах. Село збережених Обрядів Трипілля. “Під Старий Новий Рік, під Василля- Місяця хлопець або хлопці “викрадали” у хаті дівчини рушник, несли його до хлопця, якого вона любить. На другий день на Василля Новий Рік — 14 грудня, вечором, хлопці-викрадачі та дівчата збираються у дівчини, “нареченої Місяця,” на “вечір.” Вечір —угощення, свято. /Никончук М.С./ Збережений тисячолітній Місячний культ на Старих Деревлянах. Символічне одруження Молодого та Молодої. У Пашинах зберігся Обряд “Місяця- Василя.” На Багатий Вечір під Старий Новий Рік у Пашинах ходили Колядники, колядували на “Місяця-Василя,” “Місяцю-Василю” данину просили. З міхом ходили, співами радісними славили “Місяця-Василя.” Тексти були різні. Уранці Щедрували на перший день Нового Старого Року, “на Церкву Щедрували, “Місяцю Василю.” Недаремно на куполах старих Церков поряд з хрестами ставили півмісяці як священні знаки Місяця Василля. І то було звичаєм, проти якого ніхто не свідчив. У Йосипівці під Малином Свято прозивалося Калата, а сам Корж - Бугаєм. (Олександрук Катерина Олександр). Бугай-Небесний Тур, втілений Буг-Бог.

Джерело: Миколай Брицун-Ходак - ЛіТОПИСНА ЗЄМЛЯ ДРЄВЛЯН, Коростень 2002-2014