Сучасні
діти не сильно цікавляться математикою.
Інколи під час уроку деяким учням комфортніше й простіше не вчитися, а вести
переписку в соцмережах, а може, і гру в телефоні. Наслідком такої діяльності досить
часто є невміння концентруватися, розсіяна увага, і як наслідок, постійна
втома, стрес та часткова втрата отриманої на уроці інформації без переведення
її в довгострокову пам’ять, у розряд вмінь і навичок, без набуття
компетентності, необхідної для подальшого розвитку. За відгуками багатьох
вчителів, таких дітей стало більше після минулорічного тривалого дистанційного
навчання.
Не
всі ми знаємо, які особливості «нових» дітей, та як результативно працювати з дітьми нового покоління «Z», з так званими «індиго»,
«кристалами» та «квантами», як допомагати їм підніматися вище по еволюційним
сходинкам розвитку? Чим зацікавити дітей, які «народилися зі смартфоном у
руках» і не уявляють своє життя без нього? Чи можливо навчити їх повноцінно та
різносторонньо мислити? Як навчити їх самостійно оволодівати знаннями, вміннями
та набувати навички? Чи можна знайти позитивні моменти в наявності у них так
званого кліпового мислення?
Чи варто боротися з
кліповим мисленням? Можливо, краще використати ті