Все йде з дитинства. У ранньому віці діти вбирають інформацію про себе і навколишній світ як губки, тому все, що ми говоримо їм, має колосальний вплив на все їхнє подальше життя. Якщо з дитинства називати дитину недотепою, ледарем, хуліганом, то потім не варто дивуватися, що саме таким він і виросте.
Але якщо ставитися до малюка по-доброму, говорити, який він розумний, тямущий, талановитий і сміливий, аргументуючи реальними прикладами, то і людина з нього виросте щаслива і впевнена в собі.
Хочеться поділитися з вами історією однієї вчительки, яка вірила в своїх дітей. Мнеі дуже хотілося б, щоби таких педагогів було якнайбільше - вчителів, які не тільки дають знання, а й формують особистостей!
Одного разу вчителька математики з Міннесоти дала учням таке завдання: скласти список класу, подумати, що найбільше подобається в кожному з однокласників, і записати цю якість навпроти його прізвища. В кінці уроку вона зібрала списки.
Це було в п'ятницю. За вихідні вона опрацювала результати і в понеділок роздала кожному учневі листок, на якому перерахувала все те хороше, що помітили в ньому однокласники.
Хлопці читали, то тут, то там чути шепіт: «Невже це все про мене? Я і не знав, що мене так люблять ». Вони не обговорювали результати в класі, але вчителька знала: вона досягла мети. Її учні повірили в себе.
Через кілька років один з цих хлопців загинув у В'єтнамі. Його ховали на батьківщині, в Міннесоті. З ним прийшли попрощатися друзі, колишні однокласники, вчителі. На поминках його батько підійшов до вчительки математики:
- Я хочу показати вам дещо. - З гаманця він дістав складений учетверо, потертий на згинах листок. Було видно, що його багато разів читали й перечитували. - Це знайшли в речах сина. Він не розлучався з ним. Впізнаєте?
- Я вам дуже дякую, - сказала його мати. - Наш син так цим дорожив.
І тут сталося дивовижне: один за іншим однокласники діставали такі ж листки. Багато хто завжди тримав їх при собі, в гаманцях. Хтось навіть зберігав свій в сімейному альбомі. Один з них сказав:
- Ми всі зберегли ці списки. Хіба можна таке викинути?
З книги «П'ять шляхів до серця дитини»
авторів Гері Чепмена, Росса Кемпбелла
Немає коментарів:
Дописати коментар