Істерики бувають у всіх дітей. Чи можна з ними щось зробити, чи треба просто почекати, поки дитина підросте? Мама з Бразилії Фабіана Сантос ділиться своїм рецептом - він досить простий і чітко працює.
Я не психолог і не експерт по дитячим істерикам, я звичайна мама 5-річної доньки. Проте мені здається, я знайшла «формулу», якою і хочу поділитися, - як можна швидко поміняти напрям думок дитини, яка ось-ось почне скандал через якусь дрібницю.
Спочатку трохи нашої особистої історії. Моя дочка пішла в дитячий сад і дуже нервувала через це. Вона говорила, що ніколи не зможе звикнути до садочка. Удома теж все пішло шкереберть: Аліса все частіше злилася і закатувала істерику буквально з будь-якого приводу, за кожну дрібницю. В саду нам порадили піти до дитячого психолога в надії, що це якось нормалізує ситуацію.
Психолог дійсно дала нам багато корисних порад, але одна був просто фантастична, і до того ж і дуже проста. Про неї я і хочу розповісти.
Психолог пояснила мені, що потрібно дати дітям зрозуміти, що ми поважаємо те, що вони відчувають. Отже, під час кризи, незалежно від того, якою була її причина, треба допомогти дитині (це працює з дітьми старше 5 років) подумати і зрозуміти, що з нею відбувається. Коли ми визнаємо почуття дітей і в той же час даємо їм самим брати участь у вирішенні проблеми, ми можемо тим самим зупинити істерику.
Отже, ситуація: дитина готова почати скандал. Привід не має значення - у ляльки відвалилася рука, прийшов час лягати спати, домашнє завдання не виходить або просто не хочеться робити те, про що ви просите. Ми дивимося дитині в очі і спокійним голосом задаємо одне питання:
«Це велика проблема, середня проблема чи маленька проблема?»
Коли моя доьнка починала думати про те, що з нею відбувається, це діяло на неї просто чарівним чином, принаймні тут, вдома. Я задаю це питання, вона відповідає, і ми знаходимо спосіб вирішити проблему, причому донечка сама пропонує, де шукати рішення. Маленька проблема зазвичай найшвидша і проста. Деякі проблеми вона вважає «середніми». Швидше за все ми їх вирішимо, але не в ту ж секунду - це допомагає зрозуміти, що є речі, які вимагають часу. Якщо проблема серйозна - а те, що ваша дитина вважає важливим, абсолютно точно можна ігнорувати, нехай вам це і здається повною дурістю, - такій проблемі доведеться приділити трохи більше часу. Іноді треба допомогти дитині зрозуміти, що в житті не все відбувається так, як нам хочеться.
Ось недавній випадок, коли цей метод відмінно спрацював. Ми вибирали одяг для школи, а Аліса зазвичай дуже переживає через те, в чому йти, особливо коли на вулиці прохолодно. Коротше, вона хотіла надіти свої улюблені брючки, але вони були в пранні. Вона вже почала кукситися, коли я запитала: «Аліса, це велика, середня або маленька проблема?» Вона подивилася на мене і тихо сказала: «Маленька». Ми вже знали, що невеликі проблеми легко вирішити. Я попросила її запропонувати варіант рішення (я знала, що їй потрібен час подумати), і вона сказала: «Вибрати інші штани». Я кажу: «І у тебе є кілька штанів на вибір». Вона посміхнулася і пішла вибирати інші штани. Я привітала її з тим, що вона змогла сама вирішити проблему, тому що дуже важливо похвалити дитину за те, що вона впоралася, це поставить остаточну крапку в вирішенні ситуації.
Я не думаю, що є якісь магічні прийоми в справі виховання дітей. Виховати дитину, пройти з нею разом через всі етапи розвитку - це справжня місія. Так, іноді ми вибираємо хибний шлях, тоді треба мати мудрість повернути назад і спробувати іншу дорогу. Пройшовши через безліч істерик зі своєю дитиною, я, нарешті, побачила світло в кінці тунелю і дуже хочу поділитися цією знахідкою з іншими батьками. Сподіваюся, що у вас цей метод теж спрацює.
Перекладено текст опублікований на сайті Alteia.org
Немає коментарів:
Дописати коментар