Практичний прийом: використання інтуїтивного мислення учнів при вивченні математики

Ви не помічали, що у наших дітей при знаходженні в зрозумілих для них ситуаціях відразу виникає бажання приступити до виконання певних дій. Як, наприклад, з опануванням телефонів чи гаджетів, - на інтуїтивному рівні – вони не бояться пробувати й тому швидко вчаться. Думаю, що якби ми почали їм читати лекцію про налаштування і правила користування гаджетами, процес тривав би довше. Чи не так? Чому? Може, тому що їх мозок із кліповим мисленням так влаштовані, що «туманні» і довгі завдання, пояснення та команди відразу відсікаються, їх дитячий мозок просто не може за раз осягнути стільки інформації й тому не розуміє, от йому і хочеться бунтувати.

Наприклад, у записі короткої умови задачі у молодшій школі використовують схеми зі стрілочками, коли йде мова про відношення «більше-менше». Але, якщо в умові задачі вже 5 класу йдеться про три або чотири позиції, дітям легко заплутатися. У такому випадку, варто використовувати замість стрілочок просто запис дій: «більше на…» - знак «+», «більше у…» - знак «∙» і так далі. 

На перший погляд здається, що чітке написання схеми задачі не є суттєвим для її розуміння, проте дітям подобається наочність порядку дій і вони спокійно-швидко записують розв’язання. Усунуто фактор стресу. Тепер учням все чітко зрозуміло й вже подобається робити задачі. Можливо, так записувати схему задачі доцільно ще в молодшій школі, щоб нам у 5 класі не переучувати?

Точно так можна зробити із рівняннями. Не всі діти можуть запам’ятати як знаходити невідомі компоненти рівняння, особливо коли рівняння з дробами і/або дужками. Тоді на поміч приходить «маленький приклад».
Ми можемо над рівнянням олівцем написати приклад на таку ж дію, але з маленькими числами, контролюючи, щоб числа були над числами, а знаки над знаками. Ми обводимо число над невідомим і дивимося – як знайти це число із маленького приклада. Діти тоді зразу бачать, що робити далі. А якщо рівняння з дужками, то ми «закриваємо» дужки зверху уявною «кришкою» та застосовуємо «маленький приклад» двічі.