Діти не ростуть самі по собі. Якщо ви бачите успішну дитину, яка бере участь в олімпіаді, а можливо і перемігає в ній. Дитину, яка йде з тренування в той час, як її однолітки сидять в кафе. Вона готується до змагань, щоб перемогти в них. Ту, яка з музичним інструментом / кімоно / мольбертом кожен день проходить повз вас.
Дитину, яка добре здала ЗНО і без проблем вступила в найкращий ВНЗ ...
У якої в 14 років свій блог / інтернет-магазин /сайт / пісня / портфоліо.
Будь ласка, не поспішайте ставити в приклад своїй дитині цих дітей!
Не кажіть нічого в такому дусі: "подивися який молодець" або
"а ось Оленка з сусіднього під'їзду така розумничка", або "а чому ти так не можеш"...Самі беріть приклад з батьків цих дітей!
Діти не ростуть самі по собі!
Успішна дитина - це коли нею регулярно займаються батьки. Це колись в родині було прийняте рішення, що мама буде водити сина на 3 тренування в день. Або дочку на заняття в художню школу 3 рази в тиждень.
А тато зрозумів, що заробляти потрібно трохи більше, щоб покрити витрати на змагання / форму / школу мистецтв / англійська / музичний інструмент.
Іноді буває так, що одна мама зрозуміла, що потрібно водити на заняття і при цьому, ''лавіруючи'' на роботі, потрібно заробляти набагато більше для конкурсів / мольберта / пуантів / бійцівських рукавичок / або просто друкованих нот.
Коли ви бачите успішну дитину, можливо сім'я замість покупки третього телевізора вибрала спортивні збори або додаткового педагога.
Діти не ростуть самі по собі! Дітьми потрібно весь часзайматися. І якщо ви не хочете і не готові до цього, будь ласка, просто не ставте своїй дитині в приклад тих дітей, батьки яких прийняли рішення і взяли на себе цю відповідальність.
Успішна дитина - це культура сім'ї, в якій немає місця випадковості, ліні та недолугості. В якій спілкування, знання, формування особистості важливіше, ніж остання модель айфона.
За кожною розумною, здатною, мрійливою дитиною, такою, яка усе ловить на льоту, планує і прагне, стоять батьки (або авторитетна людина), які старанно працювали (як правило, спершу над собою !!!!!!!!), щоб було так.
Вони організували допомогу фахівців, водили дитину на гуртки, секції, мотивували, підтримували, заохочували... Виділили окрему статтю сімейного бюджету саме на розвиток і навчання дитини. Втомлені після роботи вели на заняття, хоча так хотілося розтягнутися на дивані, і чекали по кілька годин допоки дитина звільниться. Купували кімоно / чешки / підручники / мікроскоп / піаніно / скрипку. Відравляли на літній курс / збори / науковий літній табір або на фестиваль.
Вони не говорили своїй дитині: "тобі не дано", "кому зараз потрібно це навчання", "ходи куди-небудь, потім розберешся", "нехай сам вирішує", "ми ж якось виросли" і в такому дусі.
Самі по собі діти не ростуть. Біологічно - можливо, так. Але формування дитини, її освіти і майбутнього - абсолютна відповідальність батьків. НЕ ШКОЛИ! Велика ілюзія думати, що відправивши в "хорошу" школу, ви автоматично отримуєте непорушні гарантії. Це далеко не так! Дитину батьки мають виховувати власним прикладом, навчити систематично вчитися новому, планувати своє майбуття і контролювати свій час, бути відповідальними. Це не має нічого спільного з поширеною зараз гіперопікою батьками дітей, швидким задоволенням їхніх щонайменших примх і бажань, полегшенням їхнього життя, знеціненням відповідальності і повноцінного розвитку, що призводить до інфантильності молоді, її небажання дорослішати.
Інтернет і я )
Немає коментарів:
Дописати коментар