Герої Крут
Полум’янів кривавим блиском захід сонця.
З останніх сил стискали руки кулемет.
Огненні маки квітли на вишиваній сорочці
Відходила крізь них душа в останній лет.
Сімнадцять літ – не мало й не багато,
Щоб за свою країну помирать.
В останній бій рвалися – як на свято,
Їй шану, честь й життя своє віддать.
Полишені на вірну смерть своїми
Стояли муром мужні юнаки.
Та не здались, не впали на коліна
Під натиском московської орди.
Герої Крут, святі бійці Вітчизни,
Віддали юність й канули в пітьму
Для того, щоб плебейська люта дурість
Продала їхню мрію золоту.
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців.
Славних, молодих...
►https://uk.wikipedia.org/wiki/Бій_під_Крутами
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.
У бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російське радянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ війську Муравйова прийшлося не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.
Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність
Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти».
Немає коментарів:
Дописати коментар