Українська мова є мовою корінного населення, що віками проживає на всій території сучасної України.Більшість вчених вважають, що українська мова виникла близько середини першого тисячоліття нашої ери.
Разом з тим, чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи Трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклоннецьких часів та значний слід у древньо-індійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років. Далі - тут.
Антисуржик
За сучасними нормами слова адрес і адреса розрізняються значенням і сполучуваністю.
Адрес – це письмове вітання особі, організації, переважно з нагоди ювілею: "адрес ювілярові", "адрес гарно оформлений", "адрес від колишніх учнів", "адрес з нагоди шістдесятиріччя (п’ятдесятиріччя)".
Адреса – місце проживання чи перебування особи, місце знаходження установи; напис на конверті, бандеролі, пачці тощо. "Не знаю точної Вашої адреси", "моя адреса така", "подаю адресу свого брата", "адреса нашої установи", "жити (проживати) за адресою", "надсилати на адресу", уживаючи це слово в переносному значенні (тобто сказане стосується мене), говоримо: "це сказано на мою адресу" (а не "сказано в мою адресу", "сказано в мій адрес").
Можна сказати: "ще не написали адреса" (тобто не виготовили. письмового вітання) і "ще не написали адреси" (не заадресували листа, бандеролі, пачки).
А плутаємо ці слова тому, що в російській мові у першому і другому значеннях вживається одне слово – адрес.
Далі - тут.
Немає коментарів:
Дописати коментар