Характерні характерники
У давніх історичних джерелах характерниками називали воїнів, наділених надзвичайними та навіть надприродними можливостями, що виділялися з козацького оточення. Звичне, на перший погляд, і милозвучне для слов'янського слуху слово вселяє нам думки про сильний Дух і Характер. Але насправді під цим словом криється набагато глибший зміст.
Давнє слово характерник походить від кореня «хара», що дав основу такому санскритському слову хара (одне з імен Бога), давньогрецьким словам як харизма (багатство життєвої сили), характер (особливості її прояву в психіці людини), японському слову хара (живот, синонім китайського «дянь-тянь» – центр трансформації життєвої сили), і, нарешті, українським словам знахар (знавець життєвої сили), і характерник — майстер, який опанував мистецтво управління Життєвою Силою.
Характерниками називали людей, за сучасним визначенням, які володіють екстрасенсорними і паранормальними здібностями: телепатією, ясновидінням, здатністю до гіпнотичного впливу. Існує чимало легенд про те, що козаки-характерники мали здатність до подорожей у Наві, тобто – до подорожей у потойбічному світі.
Головною метою характерників було опанувати своє життя, свою свідомість.
Вирішення такої величної проблеми і поклали характерники в основу свого шляху. Дізнатися те, що знаходиться в руках Фатума, сісти на переднє місце воза Долі, взявши віжки у свої руки. Особливість такого психофізичного стану полягала у надбанні відповідного характерного психотипу щодо поведінки, рис характеру, манери розмовляти та одягатися. Тому в народі й назвали їх ХАРАКТЕРНИКАМИ - завдяки дуже рідкісному, овіяному духом істинності, становленню себе в житті.
Характерники постійно вдосконалювалися у своїх здібностях, розвивалися фізично та духовно. Вони жили в єднанні з Природою, вшановували сили Землі та Неба, пробуджували, розвивали свій могутній Дух, розкривали природні здібності, вчилися розуміти Світ та користуватись його Силою.
На Сході такі люди отримували титул Бодхісаттви. В Україні це характерник. Він уособлював у собі ідеали честі та слави, суспільної моралі.
Філософія характерників була простою та надійною. За будь-яких умов не впадати у зневіру та розпач, що згубно діє на шляху до повного саморозкриття. Вони цим стверджували: «Це неймовірно важко, але це все, як саме життя, лише гра, і виграє в ній той, хто, проходячи всі труднощі, не втягується, незважаючи ні на що, відсторонено споглядаючи прийоми долі».
Знання характерників виростало з дуже простої речі — врівноважування внутрішнього світу людини з навколишнім середовищем доти, коли настає їхнє повне злиття. І тоді людина взаємодіє зі світом, із зовсім іншого стану.
Стратегічним ціннісним напрямом життя характерника можна викласти у принципі «Твій шлях лежить між Землею та Небом», тобто ніде на Землі, у сфері звичайного буття. Тільки відокремлення людської особистості від звичайного світу та оволодіння цією позицією, що стоїть за межами «землі та неба», гарантує отримання того стану, коли стає доступним Абсолютне Знання.
Ти дорівнюєш всім і кожному окремо, але за Духом немає тобі рівного на Землі!
Управління своїм життям стає можливим за умови беззастережного визволення людського Духа до межі, коли людина вже усвідомлює Божественну Іскру, приховану в її Душі. Спалахи нових еманацій, що відбуваються при цьому, надають людині дивовижної здатності впливуна перебіг подій, повертаючи їх у вірне русло завдяки можливості одномоментної присутності в різних місцях.
Світогляд як основа сили
Філософія характерників була простою та надійною. За будь-яких умов не впадати у зневіру та розпач, що згубно діє на шляху до повного саморозкриття. Вони цим стверджували: «Це неймовірно важко, але це все, як саме життя, лише гра, і виграє в ній той, хто, проходячи всі труднощі, не втягується, незважаючи ні на що, відсторонено споглядаючи прийоми долі».
Знання характерників виростало з дуже простої речі — врівноважування внутрішнього світу людини з навколишнім середовищем доти, коли настає їхнє повне злиття. І тоді людина взаємодіє зі світом, із зовсім іншого стану.
Стратегічним ціннісним напрямом життя характерника можна викласти у принципі «Твій шлях лежить між Землею та Небом», тобто ніде на Землі, у сфері звичайного буття. Тільки відокремлення людської особистості від звичайного світу та оволодіння цією позицією, що стоїть за межами «землі та неба», гарантує отримання того стану, коли стає доступним Абсолютне Знання.
Ти дорівнюєш всім і кожному окремо, але за Духом немає тобі рівного на Землі!
Управління своїм життям стає можливим за умови беззастережного визволення людського Духа до межі, коли людина вже усвідомлює Божественну Іскру, приховану в її Душі. Спалахи нових еманацій, що відбуваються при цьому, надають людині дивовижної здатності впливуна перебіг подій, повертаючи їх у вірне русло завдяки можливості одномоментної присутності в різних місцях.
«Три речі мають значущість: земля твоя, твій народ і твоє серце» — це про здатність керувати своїм Життям, яке виводить людину на ту висоту, де проходить свідомий шлях долі. І потрібно мати дуже вивірене почуття Істини, щоб не помилитися на цьому шляху, оскільки ситуацію можна зробити набагато гіршою, незважаючи на всі добрі надії.
Саме людське серце дає точне розуміння істин, що лежать в основі буття. Такий шлях, коли істинність дій на терезах серця, зустрічається майже у всіх відомих езотеричних вченнях. Деякі стародавні магічні культури, наприклад острова Великодня, прямо називали шлях свого розвитку «шляхом серця», а себе «істинними воїнами шляху серця». "На шляху серця не може бути досягнень, шлях серця - це саме життя", - так говорить найбільш поширений у цій культурі афоризм.
«Ніколи не вчи, ніколи не втручайся, не порушуй того, для кого ще не настав час», — виконання одного цього правила вимагає безумовного знання і дотримання принципів духовного воїна. Це правило розкриває ставлення козаків-характерників до втручання у життя. Є в цьому висловлюванні і дуже цікаве твердження: людина сама несе в собі Знання, вчитель тільки допомагає розкрити його. Езотеричні вчення Сходу говорять так: «Учитель приходить тоді, коли готовий учень»... і відкриває Джерело енергії та сили характерників.
«Ніколи не будь таким, яким би тебе не поважали інші». Це правило утримує людину у відповідних рамках її дій та вчинків, ставлячи як застереження співтовариству характерників.
Важливим правилом було неприйняття ні жрецівства, ні священства, тобто посередників.
Характерник був дуже волелюбним, спілкувався з Вищими Силами лише безпосередньо — через використання психофізичних систем, що розвивають інформаційне сприйняття людини, коли змінюється архітектоніка та структура мозку.
Тепер зрозумло, якої глибини розкриття своєї сутності досягало мистецтво характерників, через призму чого вони бачили навколишній світ. Саме тому практики характерників для нас сьогодні набувають особливого значення.
Саме завдяки гармонійному прояву якості характеру, відбудованому ядру, центрованості, внутрішньої вкоріненості в Істинному Я, через медитативні методики, характерники могли досягати небачених результатів та отримувати надприродні властивості та сили.
Можливості характерників
У козацькі часи характерники були носіями стародавніх знань, своєрідним духовним ядром усього різнопланового козацького руху. І саме практичне володіння мистецтвом накопичення, концентрації та управління життєвою силою та енергією лежало в основі непереможної бойової ефективності козаків характерників і породжувало серед непосвячених величезну кількість міфів про козаків-волхвів.
Джерела козацьких часів мають достатньо згадок про «чудеса» характерників.
Історик Дмитро Яворницький також стверджує, що «між козаками завжди були так звані «характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали».
Такі «характерники» могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукні або циновці з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верст навколо себе, перебувати на дні річки, влазити і вилазити з туго зав'язаних і навіть зашитих мішків, «обертатися» на вовків, перетворювати людей на кущі, вершників - на птахів, залазити у відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі миль.
Кажуть, що свій початок козаки-характерники ведуть ще від давньоукраїнських язичницьких волхвів (віщунів, чарівників). На думку відомого дослідника козацьких бойових мистецтв Володимира Пілата:
«Після хрещення Русі, переслідувані князями та греками волхви, жерці та воїни-охоронці храмів об'єднувалися в таємні громади і у віддалених від великих міст місцях стали створювати Січі. На островах Дніпра, узбережжях Бугу та Дністра, у Карпатах та численних лісах України (Русі) волхви заснували школи бойового гарту та військову підготовку, в яких шлях воїна до вершин досконалості спирався на рідну віру, споконвічні звичаї та обряди».
Козаки-характерники могли наводити ілюзію своїх ворогів
Це коли у реальному житті люди починають бачити нереальні образи. Наприклад, женуться татари і нема де козакам сховатися, тоді козаки-характерники ставлять серед поля списи по колу і зусиллям волі і духу входять в особливий психоенергетичний стан, коли їх намір стає дійсністю. І татари бачать серед поля дубовий гай… Зупиняються та повертаються назад. Це і є Мана чи Ілюзія. Такі ірраціональні речі не раз позбавляли козаків від ворогів. Говорять, після таких зусиль козаки могли три доби спати, таким чином відновлюючи сили!
При цьому згадки про «чудеса» характерників є не лише в козацьких літописах, а й навіть у працях дослідників, які відверто вороже були налаштовані до козаків. А їх уже важко звинуватити у відсутності об'єктивності по відношенню до козацтва.
Так, польський хроніст М. Бєльський, описуючи битву козаків Івана Підкови з молдавським господарем Петром під Яссами у 1577 році, вказує на те, що серед запорожців був воїн, який замовляв кулі.
Описуючи гайдамацькі загони, історик А. Скальковський звертає увагу на надзвичайні здібності деяких їх учасників: «Між цими гуртами були такі отамани, які ще називалися характерники, тобто такі чарівники, що жодна вогненна зброя, ні куля, ні гармата убити не може … ватажок так зачарує всіх ворогів, що ніхто з них не почує і не побачить жодного козака з його зграї…»
Уміння подорожувати, як у своє минуле, так і в майбутнє, вміння переміщатися на місцевості певними ''коридорами'', підпорядковуючи собі час, працюючи з декількома озброєними супротивниками із зав'язаними очима і багато, багато іншого, здавалося б, нереальним, знаходить підтвердження в реальних тренуваннях. Коли ти на рівні Духа, ти можеш дати команду супротивникові — ти мене не бачиш, або навпаки, ти бачиш 20 моїх двійників. Нейтралізувати супротивника шляхом відключення його енергосистеми або дати команду стріляти повз. Все це можливо при повному злитті з Духом, віддаючи своє тіло Духу на ручне управління і таким чином обходячи свідомий розум, в якому знаходяться всі наші обмеження.
Характерники також мали цілющі здібності, побудовані на застосуванні розширених станів свідомості, що мінімізують використання ліків.
Щоб стати характерником, потрібно було пройти різноманітні складні випробування. А щоб скласти «випускний іспит», кандидат мав переплисти на човні всі дніпровські пороги, що під час «великої води» зробити було практично неможливо. Виконуючи неможливе, коли стирається межа між життям і смертю, у людини і з'являються надзвичайні здібності, які згодом становили основу характерництва. Реакція на таку раптову загрозу у людини, у якої знято зовнішні захисні оболонки, може бути лише одна: відбувалося пробудження Внутрішньої Сили через активацію Центру Хара. Зовні це скидалося на вибух вулканічної сили, яка змітає все довкола.
Перекладено за джерелом
Немає коментарів:
Дописати коментар