Майк Йогансен "Мій вічний народе"

Стільки в тебе очей,

Стільки рук і мозолів,

Скільки крапель в Дніпрі

І у небі зірок.

Ти не падав од вітру,

З біди не безволів.

Не насунув на душу

Ганьби козирок.

Не шукав я до тебе

Ні стежки, ні броду,

Бо від тебе узбіччям

Ніколи не брів –

Я для тебе горів,

Український народе,

Тільки, мабуть,

Не дуже яскраво

Горів.

Тільки, мабуть, не міг,

Як болід, спалахнути,

Щоб осяяти думкою

Твій небозвід,

Щоб устать, ніби зірка,

Сіянням окута

Твоїх подвигів гордих

Й незліченних бід.

Скромна праця моя –

То не пишна окраса,

Але в тому, їйбогу,

Не бачу біди –

Щось у мене було

І від діда Тараса

І від прадіда –

Сковороди.

Не шукаю до тебе

Ні стежки, ні броду –

Ти у грудях моїх,

У чолі і в руках.

Упаду я зорею,

Мій вічний народе,

На трагічний і довгий

Чумацький твій шлях.

Майк Йогансен

Ми багато не знаємо про українську культуру - а зрештою про себе.
Нам накидали лахміття-непотріб під виглядом шат.

Зі стор. Наталка Романченко:
«У царстві тіней буду розмовляти українською...»
Хлопчик із химерним іменем Майк Йогансен народився 28 жовтня 1895 року у Харкові. Йому судилося стати однією з ключових фігур українського авангарду і загинути в лещатах радянської тоталітарної системи.
28 жовтня 1937 Майк мав відзначати 42 роки, у переддень 27 жовтня «на честь 20-ї річниці Великої революції» Майка Йогансена розстріляли. «У царстві тіней буду розмовляти українською,» – сказав Майк перед розстрілом.
***
...Пізньої ночі 18 серпня 1937 р. у харківській квартирі на вул. Червоних письменників, 5 було арештовано Йогансена, як «члена антирадянської, націоналістичної організації, яка прагне шляхом терору й збройного повстання відірвати Україну від Радянського Союзу». На допитах поет нікого не топив, не приховував своїх поглядів: «я говорив, що Остап Вишня – ніякий не терорист, що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади».
***
... В автобіографії він писав: «І ось я, Майк Йогансен, стою своїми двома ногами і росту разом із трьох європейських культур, я, що дев'ятьох літ з роду написав свій перший твір німецькою мовою і що свій останній твір присвячу своїй, колись вільній, в майбутньому голубій і прекрасній Еспанії.
Отже, я, Майк Йогансен, умру в 1942 році і, оселившися в царстві тіней, буду вести розумну бесіду з Гезіодом, Гайне і Мігуелем Сааведро Сервантесом. Але я буду з ними говорити українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу. І ще я скажу там, у царстві тіней, що я, Майк Йогансен, був при житті і залишаюсь по смерті одним із кращих поетів української оновленої землі, що я, вовік невтомний, словом і ділом ніс призначений мені прапор гордо і високо.»
Ганна Черкаська

Джерело: Ізольда Сальтисон-Зельц