Психотерапевт Софія Гордієнко: "Ті діти, яких хвалять за докладені зусилля, – із задоволенням беруться і за важчі речі. Тому що важливий не лише результат, але й те, що я роблю”.
Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз нагадує, як важливо пам’ятати одну фразу: “Будьте уважними, коли говорите з дітьми. Те, що ви їм кажете, може стати
їхнім внутрішнім голосом”. І цей голос може прорости “внутрішнім критиком”, який знецінює, позбавляє сил, або, навпаки, голосом підтримки і рішучості. Кожна помилка, якщо не здаватися, може привести до перемоги. Кожній дитині важливо відчувати своє місце в родині, у любові. Заради любові батьків дитина готова на все.
Діти, які ростуть з переконанням “що б не сталося, мене любитимуть” – досягають більшого. Завдяки батьківській підтримці у дитини зміцнюється навичка “самопідтримки”. "Виховання – це баланс любові, підтримки, стійкості і суворості."
Варто транслювати послання, що кожна дитина неповторна, має свою унікальність, свої здібності, – переконаний дитячий і підлітковий психіатр Олег Романчук. “Один з психологічних міфів – що добре мати високу самооцінку. Тоді про людину кажуть – вона психологічно здорова. Але здоров’я – це не висока самооцінка, а безумовне прийняття себе та інших. Тоді ти чесний і критичний з собою, але приймаєш себе таким, який є, віриш у себе. Тоді ти можеш вчитися помилятися, вчитися на своїх помилках, іти далі, але з відчуттям гідності. Чиста радість – робити те, що подобається і досягати успіхів. А складові щастя – активність і розвиток."
Безумовна любов і безумовне прийняття означаютть, що дитина завжди безцінна і дорога для нас (батьків та вчителів):“Тобі треба виправляти помилки, брати відповідальність за них і треба розвивати свої здібності."
Твоя цінність визначається лише тим – що тобою досягнуто. Ти маєш перевершити себе учорашнього”. "У дітей важливо забрати страх оцінки, натомість вселити впевненість, що процес набагато важливіший, ніж оцінка. Тоді ми розкриваємо в них творче натхнення і даємо їм свободу реалізації. Адже в свободі здібності розкриваються найкраще”.
Психотерапевт Катерина Данилевська каже, що інколи багато часу і енергії дитина до підліткового віку витрачає на не свої бажання. Потім, коли виростає і може сказати батькам “ні”, їй уже нічого не цікаво.
Внутрішнє відчуття себе, того, що мене люблять і я люблю – важливіше, ніж успіх. Важливо також, як батьки реагують на маленькі помилки дитини – особливо в молодшому віці. На найменших дрібницях дитина цей стан ("я - розумниця" або "я - нездара") зафіксовує надовго.
ГІПЕРОПІКА МОЖЕ ЗАШКОДИТИ
Варто давати дітям можливість пробувати. Психолог Тетяна Скрипник каже, що досвід здобувається лише тоді, коли ти сам спробував. Навчитися за порадами і книжками неможливо.
“Батькам часто здається: краще я сам це зроблю замість дитини – це і швидше, і якісніше, і чистіше… І тоді діти припиняють щось самі робити. Щойно дитина навчилася чогось, має робити це сама. Тоді ми довіряємо більше дітям і віримо, що вони впораються”. “Важливо, щоб дитина без старших змогла впоратися – стала самостійною в рішеннях, виборі і навіть у помилках. І навіть якщо це батькам не подобаються, діти мають на це право”.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ
1. Усвідомити, що дитина, якщо навіть дуже схожа на вас, – інша особистість. “Ти – це ти. Я – це я”.
2. Важливо зняти з дитини відповідальність за вашу реалізацію, щоб ваша самооцінка не залежала від успішності дитини, тоді ви зможете бути дитині підтримкою.
3. Демонструвати дитині, що весь час самі учитеся, будуєте плани, стратегію, вмієте радіти результатам, бути вдячними, відновлюватися після поразок, бути вразливим, просити пробачення, тобто бути близькими. Говоріть про власні помилки, смійтеся над своїми дрібними невдачами.
4. Будь-яка дитина розвивається, якщо вона здорова, якщо їй безпечно і якщо їй пропонують “збагачене увагою середовище”.
5. Розвивайте потенціал дитини. Відпрацьовуйте правило “тягнемо за сильний бік, він підтягне за собою інші”. Якщо у дитини з’являється хоч одна територія, де їй безпечно, де можна помилятися, пробувати, бути собою – її потенціал розкривається.
6. Будьте обізнані про особливості розвитку дитини в кожному віці – що можна очікувати від неї, з чим вона поки не може впоратися. Наприклад, у підлітковому віці дитина дійсно часто не пам’ятає, про що їй говорили. І це не тому, що не хоче, а тому – що довгострокова пам’ять не така активна.
7. Відзначайте позитивну динаміку того, над чим дитина працює, чого навчається. Коли йдеться про помилки, важливо давати чесний, але коректний зворотний зв’язок і підтримку.
8. Не робіть за дитину те, що вона може робити самостійно. Передавайте дитині послання: я підтримаю тебе у твоїх діях, допоможу знайти дорогу. Але йти, брати на себе відповідальність, робити вибір – будеш ти сам.
Усе це, за словами Світлани Ройз, допомагає розвинути в дітях життєву стійкість – можливість відновлюватися після програшу або помилки і робити нові спроби.
Ольга Головіна, “Нова українська школа”. Скорочено.
Титульне фото: автор – DivvyPixel, Pixabay
Немає коментарів:
Дописати коментар