8 відмінних порад для батьків, втомлених від бунтарства дітей нам дає Anoush Davies, дружина юриста-мандрівника і мама трьох хлопчаків білінгвів. Перекладач, викладач, автор, консультант для батьків за методикою Позитивної Дисципліни і ентузіаст в сфері білінгвального виховання.
відпрацювати власні слабкості і
почути того внутрішнього бунтаря, якого успішно навчилися пригнічувати в процесі дорослішання.
Якщо постаратися і подивитися на речі очима дитини, а ще прийняти той факт, що багато в чому цей бунтар - повторення наших власних дитячих рис і способ мислення, то багато що в його поведінці стане більш логічним і зрозумілим. Крім того, коли ти дорослий, можна відстежувати «тригери» (ситуації, коли ми втрачаємо можливість контролювати себе і починаємо кричати, говорити нісенітниці, шльопати і ставити з куток) і навчитися максимально уникати їх. З дітьми, та й взагалі з людьми в цілому краще працювати на запобігання конфліктним ситуаціям, а не на їх і врегулювання.
У мене вдома є такий бунтар, і ми кожен день вчимося розуміти один одного трохи більше і трохи краще. Хоча ні, брешу, іноді нічого у нас не виходить, і відбувається величезний відкат назад, тоді я кричу невластиві мені фрази, стискаю в безсиллі кулаки і намагаюся вибратися зі стану «пелена на очах». І все-таки ось лише кілька порад для батьків бунтарів.
1. Неможливо змінити світ, не змінивши самого себе.
Почніть з себе. Критично оцініть власну поведінку, і постарайтеся якщо не позбутися, то взяти під контроль хоча б частину своїх страхів і комплексів, тому що найчастіше протести і міні-революції - пряма відповідь на гиперопіку і тиск. Чим більше нам говорять не стрибати з тієї високої гілки, тим більше вона вабить і зазиває.
2. Подивіться на ситуацію очима дитини і спробуйте зрозуміти, що стоїть заїї протестом і бунтарством. Постарайтеся з'ясувати, що найчастіше запускає ці моменти нез'ясовної впертості. Наприклад: «Ти сердишся через те, що тато знову поїхав у відрядження і не зможе прийти за тобою в садочок?» Або «Ти злишся через те, що я дві години по телефону розмовляла і не могла приділити тобі уваги?». Буває нескладно визначити причину «тієї самої» поведінки, а буває неможливо. Але завжди можна спробувати ще раз. Діти відзначають всі ці спроби і готові йти на компроміс. Або озвучити причину через тиждень, коли ви вже й не згадаєте відразу, про що йде мова.
3. Навчіться хоча б іноді залишати останнє слово за дитиною. Це набагато для нас складніше, ніж здається на перший погляд, так як ми звикли тиснути своїм авторитетом, віком і знаннями, але іноді вміння промовчати дорожче тисячі слів.
4. Дозволяйте дитині бути лідером і приймати самостійні рішення, брати відповідальність на себе. Це найважливіша якість для життя. А в ситуаціях, коли важливий контроль, направляйте її рішення, пропонуючи обмежений вибір. Тобто можна відкрити шафу і надати їй повне право вибору одягу для садочку, але тоді не варто змушувати переодягатися, навіть якщо вона буде в фіолетових колготках, жовтих шкарпетках і в светрі з блискітками. А можна викласти три футболки і дві пари штанів.
5. Заздалегідь поговоріть з дитиною про майбутні наслідки деструктивної або небезпечної поведінки. Якщо дитина часто вихоплює руку і тікає, то перед виходом з дому обговоріть можливі наслідки. «Зараз ми поїдемо в парк, там зустрінемося з друзями і буде дуже весело. На жаль, якщо ти будеш тікати, нам відразу доведеться сісти в машину і поїхати додому». Переконайтеся, що дитина зрозуміла ваші наміри. І в разі «втечі» спокійно, але без розмов і обговорень ведіть дитину до машини. Навіть якщо вам весело і не хочеться йти, головне виконання умов домовленості. «Мені шкода, що доводиться йти. Тобі теж було весело. Може бути, в наступний раз ти зможеш не тікати і ми зможемо залишитися». Все це без зловтіхи («я ж тобі казала») і без крику. Спокійно, але твердо.
6. Не забувайте про вже існуючі звички і патерни поведінки. Наприклад, дитина буде провокувати вас і бунтувати все більше і більше, поки мама не зірветься і не накричить або НЕ відшльопає. Після цього буде істерика, а потім вона заспокоїться і повеселішає - це сила звички, заспокоюватися тільки після покарання і плачу. Такий шаблон треба ламати. І знову розраховувати тут можна тільки на себе і на свій дорослий розум та поміркованість. Дитина готується до протистояння, а ви дайте йому емпатію ("мені байдуже") і прийняття будь-якого її емоційного стану. Видихайте, обіймайте, садіть на коліна, не відпускайте, якщо брикається, і все це до тих пір, поки він не відкриється і не розслабиться. Шепочіть про те, наскільки ви раді, що у вас вона є і наскільки вона вам важлива ... А пізніше, коли шторм затихне можна в спокійній обстановці обговорити подальші дії.
7. Співпрацюйте. Не бійтеся безпосередньо озвучувати своє бажання взаємодіяти і навчіться звертатися до дітей з проханнями (прохання і наказ - абсолютно різні речі). Уміння з гідністю просити допомоги та щиро дякувати за допомогу дуже важливе, а від вас цього обов'язково навчиться дитина. Для багатьох з нашого покоління і покоління наших батьків прохання про допомогу сприймаються як прояв слабкості. Але насправді дуже багато чого в житті можна спростити, виправити і навіть запобігти, якщо в потрібний момент вміти звернутися з проханням. «Я буду дуже вдячна, якщо ти допоможеш мені донести речі з машини. Я понесу сумку з бутсами, а ти свій м'яч». «Будь ласка, ти можеш розвантажити посудомийну машину, я поки підмету підлогу?». Покладена і розділена відповідальність зовсім знімає бажання протесту.
8. Не забувайте говорити про свої почуття. Тільки без звинувачень і вимог. Говоріть про те, що ви відчуваєте, надсилайте те саме «Я-повідомлення» і воно набагато швидше досягне адресата, ніж обвинувальні «Ти, ти, ти ...».
А взагалі, це здорово, коли в родині росте сильна і незалежна особистість. Головне - перестати вважати її неслухняною. Оперуйте її сильними, а не слабкими сторонами, фокусуйтеся на вирішенні, а не на проблемі. Ваша дитина наполеглива і упевнена в собі. І це круто! Майже напевно ви самі - сильна і уперта особистість, і поступатися - не у ваших звичках. Але ви доросліший і мудріший, пам'ятайте про це і намагайтеся знайти компроміс. Повірте, ваша дитина цього дуже чекає.
Перекладено та редаговано за джерелом Anoush Davies
Немає коментарів:
Дописати коментар