Як виховують дітей японці, що вони не плачуть і завжди слухаються?

Одна з найзагадковіших країн в світі - Японія. Країна висхідного сонця, кімоно, прогресу і ... самих слухняних в світі дітей. Ми спробуємо розібратися в традиціях японського виховання, їх витоках та їх наслідки. Цей особливий підхід передається з покоління в покоління. З одного боку, цей перевірений часом метод поліпшується, а з іншого - доводить, що мудрість предків актуальна і в наші часи.  Туриста або просто людину, яка приїхла до Японії, дивує, звичайно ж, величезна кількість незвичних речей, адже наші культури дуже різняться. Одна з них - поведінка дітей. Здається, що вони взагалі не вередують, ні на людях, ні вдома, втім, і батьки зовсім їх не лають. Для європейця таке взаєморозуміння між поколіннями дуже дивно і незвично. 

Щоб пролити світло на цю загадкову особливість японських дітей і їх батьків, спробуємо зрозуміти, як саме позиціонується виховання в Японії. Якщо озирнутися на минуле країни, багато що стає ясно. Наприклад, велика частина населення Японії старанно працювала на полях і плантаціях, і часто у японок не було можливості розділяти роботу і виховання, тому їм доводилося брати дітей з собою. Однак вони також використовували це для їх раннього розвитку. Мати ніколи не припиняла озвучувати те, що вона робила, і розмовляти з дитиною, що дозволяло їй відчувати себе залученою в усі процеси і постійно розвиватися. Дуже частим явищем в Японії було, коли маленькі діти спочатку вчилися говорити, а вже потім - ходити. 

 Ця традиція носіння дитини з собою актуальна і в сучасній Японії. Правда, шматки тканини аля слінг, якими користувалися в минулому, модифікувалися в цілу лінійку одягу для зручного переміщення з дитиною. Асортимент цих речей включає в себе як класичні слінги, так і безліч різних предметів одягу з двома капюшонами і просторими кишенями. 

 Важливо і те, що в сучасній Японії чоловіки також проводять з дітьми багато часу. І батьки приділяють дітям не менше уваги, ніж матері. Втім, у них взагалі не прийнято обділяти дитину своєю увагою, тактильними контактами і розмовами. Діти навіть сплять з батьками до десятирічного віку. 

 Один з головних стовпів японського виховання - пояснення дитині того, що дуже важливо бути тихим, спокійним і своєю поведінкою не заважати іншим. В Японії не прийнято шуміти для того, щоб зробити зауваження або показати своє ставлення до чого-небудь, їм часто досить просто зміни інтонації і виразного погляду. Діти завжди дуже уважно ставляться до того, що і як говорять батьки, тому помітивши навіть легку тінь невдоволення на обличчі батька або матері, вони негайно виправляються.  Сучасні японки намагаються не працювати взагалі або ж переходять на посади з меншою зайнятістю, щоб приділяти належну увагу дитині. Як ви можете зрозуміти з цієї статті, японські діти не плачуть і так добре себе ведуть, тому що вони щасливі. Їх батьки проводять з ними багато часу, вони оточені увагою і турботою. Крім того, в японській культурі прийнято бути спокійними, врівноваженими, прислухатися один до одного, тому цим малюкам навіть не потрібно вередувати і привертати до себе зайвої уваги. Загалом, культурні традиції - це прекрасно, але найголовніше в ставленні до своєї дитини - любов і увага.

 Малюк, який відчуває себе в безпеці поряд з рідними, поводиться зовсім інакше, аніж позбавлена ​​цього дитина. Прислухайтеся до своїх дітей, проводьте більше часу за розмовами з ними, і тоді своїм спокоєм і хорошим вихованням вони не будуть відрізнятися від японських!

Джерело: Формула Любові