Ви весь час питаєте дитину, де вона хоче спати, що хоче їсти або самі намагаєтеся здогадатися, що їй краще. Виходить, що дорослі йдуть за дитиною, а не навпаки. Часто буває, що дитина «веде» за собою відразу чотирьох дорослих – маму, тата, бабусю і дідуся. Дитині це нестерпно важко. Це стовідсоткова гарантія неврозів. Її ресурси швидко виснажуються, вона починає вередувати на рівному місці, стає агресивною, погано спить, погано їсть.
2. Щасливі батьки
Єдине, що потрібно дитині, щоб вона виросла в гармонії, – це щоб в полі її зору був хоча б одна людина «на своєму місці». Така людина знайла себе і вважає, що світ в цілому прекрасний. Дитина бачить це і росте спокійною. Якщо найголовніші люди в її житті перебувають у світі на своєму місці – значить і вона знайде собі місце, коли виросте. Якщо ви працюєте в банку і любите свою роботу – приведіть туди дитину. Банк – це дуже цікаво!
3. Розумні заборони
Мені часто кажуть мами: «Ну ось, я трималася, трималася, він годину кричав, дві, і я не витримала і дала». Ось тут у мене не сходиться з логікою. Якщо в кінці кінців ця річ виявилася у дитини, значить вона не була небезпечною для життя? Значить її взагалі можна було дати зразу? Тоді навіщо було дитині нерви тріпати?
Тобто правило таке – якщо дитині це можна – дайте. Якщо ви в собі не впевнені – не треба забороняти. Ну але вже якщо ви сказали «ні», то це повинно бути «ні».
4. Здорові емоції оточуючих
Роздратування – це нормально. Негативні емоції – це так само природно, як і позитивні. Ми показуємо дитині весь світ, а не тільки його частину. Дитині не потрібна вічно усміхнена награною посмішкою мама. Якщо ви прийшли з роботи на взводі, скажіть дитині: «Я зараз зла, як собака, до мене краще не підходити. Почекай, я зараз піду в ванну, вип’ю каву і мені буде краще». І дитина отримує один з найважливіших уроків – вміння розрізняти, в якому люди стані. А коли ви занадто толерантні і політкоректні, дитина не розуміє, яку реакцію насправді викликають у оточуючих її слова і вчинки. Ми не вчимо цьому дітей, а це не менш важливо, ніж англійська та великий теніс.
5. Мир в сім’ї
Ми не можемо змінити іншого, але кожен з нас може змінити себе, і тоді поведінка людей навколо нас теж зміниться. І якщо ви вважаєте, що поведінка вашої другої половини якось впливає на поведінку ваших дітей і вам самій це не подобається – то єдине, що ви можете, це почати змінювати свою поведінку. Оскільки сім’я – це система, в якій все взаємопов’язано.
6. Уміння батьків аналізувати стосунки
Знаєте, якщо дитина почала пісяти в ліжко (якщо тільки вона не застудилася) – швидше за все, це не мама з татом сваряться. Швидше за все, це до неї пред’являють якісь вимоги, яким вона не може відповідати. Якщо у дитини почалися якісь неврологічні прояви, то в першу чергу я б стала аналізувати стосунки батьків з дитиною, а не між собою. А вже потім, якщо тут нічого немає, можна дивитися, чи не є дитина носієм симптому сімейної дисгармонії.
7. Здорові кордони
Якщо підліткові не позначити рамки, в яких він повинен з вами спілкуватися, він буде тестувати кордони – «як далеко я можу зайти». Поки підліток живе з батьками, батьки залишають за собою право оголошення правил. Наприклад: «У нашому будинку не лаються матом».
Хамство терпіти не можна. Батьки повинні повідомити підлітку, на яких умовах відбудеться комунікація. «Коли будеш готовий до спілкування на моїх умовах – приходь».
Немає коментарів:
Дописати коментар