Мої сторінки

середа, 4 жовтня 2017 р.

Як привчити дитину слухати і слухатися Вас, бути відповідальною

Пов’язане зображенняМистецтво батьків полягає не в тому, щоб майстерно перемагати дитину яка не хоче щось робити (скласти іграшки, зробити уроки...), вдало розрулюючи ситуацію важкого бою, а в тому, щоб того бою і не виникало, щоб у дитини не сформувалася сама звичка істерії при вимушеному виконанні певної роботи. Це називається - профілактика істерик, і головні напрямки виховання тут такі.

Подумайте про причини. Що стоїть за істерикою
 яка відбулася сьогодні? Тільки ситуативна, випадкова причина чи тут є щось системне, що буде знов повторюватися? На ситуативне і випадкове можна не звертати увагу: розслабтеся і забудьте. А якщо, схоже, йдеться про щось, що може повторюватися, задуматися треба серйозніше. Зокрема, оскільки істерика - це помилкова поведінка дитини, подумайте про причини такої поведінки.

Алгоритм  «Сім кроків»

Крок 1. Привчайте дитину змалечку виконувати ваші завдання, починаючи з того, що їй хочеться робити самій. Наталка любить плескати в долоні. «Як 
Наталка плескає в долоні? - Розумниця, Наталка! А тепер, Наталка, покажи, як гуде машина! - Чудово!»- ви привчаєте її робити те, що ви їй говорите. Так дитина вчиться вас слухати.

Крок 2. Привчайте дитину виконувати ваші прохання, підкріплюючи це радістю. Якщо ви кличете
 дитину, вона повинна до вас приходити. А ще краще - прибігати, ще й відразу. Починайте з ситуацій, коли дитина і так із задоволенням до вас прибіжить, а ви їй то чогось смачного дасте, то чи пригорнете до себе і по голівці погладите,  чи хоча б хвилинку пограєте з нею. Незабаром починайте кликати, але вже без смачного. Але якщо покликали - вона повинна прийти. Відразу не йде - повторили, але дочекалися. Звернули її увагу і попросили підійти, коли мама кличе. Але не лаятися, а сказати: «Коли мама кличе, треба приходити відразу!», - і поцілувати!

Крок 3. Робіть свої справи, не реагуючи на дитину - в тих випадках, коли в своїй правоті впевнені ви самі і знаєте, що вас підтримають всі. Ви поспішаєте на поїзд, збираєте речі? В цьому випадку капризи дитини на кшалт «Ну, пограй зі мною!» будуть легко проігноровані усіма, включаючи бабусь. Привчайте дитину до того, що є
 важливі справи. Привчіть дитину до слова: «Це важливо! Я зайнята». Якщо ви присіли перед нею і, дивлячись їй в очі, тримаючи її за плечі, спокійно і твердо говорите: «Дорослим зараз потрібно збиратися, а пограємо ми з тобою пізніше. Це важливо!» - то скоро дитина почне вас розуміти. Це важливо!

Крок 4. Вимагайте мінімум. Дитина вже досить підросла, щоб... щоб не забирати іграшку у чужої дитини, щоб 
самій підняти рукавичку що впала, щоб покласти кашу собі в рот самостійно, щоб вам у чомусь допомогти...  З радістю хваліть її - вона буде намагатися ще щось зробити самостійно чи допомагати вам ще! Завжди шукайте ті моменти, коли ваші прохання (а не вимоги) будуть підтримані усіма хто вас оточує, щоб навіть бабусі вас підтримали у похвалі дитини. Якщо ваших вимог для дитини забагато, вона не встигає за вашими численними проханнями, або ви не маєте підтримки тих, хто оточує -  не поспішайте - час ще не прийшов.

Крок 5. Впевнено давайте завдання. Нехай дитина виконує ваші завдання, коли їй цікаво, не складно або навіть хочеться. Подбайте про те, щоб у дитини завжди були справи, які їй потрібно робити на ваше прохання. У дитини не повинно затухати розуміння, що у неї є завдання, і вона це робити повинна. Прибрати за собою ліжко, забрати за собою чашку, помити посуд, збігати в магазин - швидше за все, вам все це простіше і дешевше зробити самостійно, але ви - вихователь, тому ваше завдання стримати себе, не поспішаючи зробити це самому і кожен раз доручати це дитині. Зрозуміло, що 
щоразу треба з радістю похвалити дитину за гарно і вчасно виконане завдання. І обов'язково їй подякувати, пояснивши як вам важлива її допомога.

Крок 6. Давайте іноді важчі самостійні завдання. Поступово переходьте до більш складних і серйозніших завдань, запитавши у дитини, чи вона вже досить доросла для виконання такої роботи. Це додасть їй наснаги та бажання вам допомагати.

Крок 7. Якщо ж ваша дитина навчиться сама бачити те, що треба зробити і самостійно це виконувати без нагадування, ви можете пишатися - перед вами вже відповідальна людина. Ви  виховали дорослу, серйозну людину!

Немає коментарів:

Дописати коментар